«Накласти джгут було нічим, тому я зняла з шиї шарф»: криворізька фельдшерка розповіла, як рятувала поранених під Вугледаром
377
Фельдшерська справа – одна з найважливіших на лінії фронту, адже вчасно надана необхідна допомога може врятувати людині найцінніше, що в неї є – життя. Юлії був лише 21 рік, коли вона опинилась за ротацією у районі проведення операції Об’єднаних сил. Та на момент початку повномасштабної війни вона разом із побратимами несла службу на одному з блокпостів в районі Вугледару на Донеччині. Її ранок 24 лютого розпочався не з телефонних дзвінків, а з порятунку пораненої жінки, яка постраждала під час обстрілу російськими окупантами.
Юлія потрапила на фронт за контрактом, щойно завершила навчання за фахом «Фельдшерська справа» у коледжі. Коли повномасштабна війна охопила територію нашої країни, Юлія опинилась в епіцентрі подій. За кілька тижнів дівчина почала допомагати цивільним та військовим, чергуючи в районній лікарні на Донеччині, як того вимагає професія справжнього медика, готового виконувати свої обов’язки в будь-який час доби і в будь-якому місці.
«Тривалий час говорила мамі, що все добре, годують смачно, займаюся спортом, бігаю, тому й захекана весь час. Не хотіла аби мама за мене переживала», - розповіла фельдшерка. У перші тижні дівчині було особливо страшно, але не за себе, героїня боялася, що може не встигнути допомогти, якщо хтось постраждає.
Зазвичай допомоги потребували люди з осколковими пораненнями ніг, рук та тулуба. І з часом Юлія звикла до таких травм, проте до останнього не могла впоратись із собою, коли привозили поранених дітей.
«Пам’ятаю, як з Вугледару прибули поранені діти. Я везла хлопчика, якому не було й десяти років. У нього була поранена ніжка. Побачила, як він починає втрачати свідомість через крововтрату. Накласти джгут було нічим, тому я зняла з шиї шарф та з усієї сили перетисла ногу вище рани, аби зупинити кров», – згадує медик.
Фельдшерка переживала за кожного зі своїх побратимів та постійно піклувалася про те, щоб у разі необхідності швидко надати їм допомогу. Наразі Юлія знов попала під ротацію, але сподівається, що це востаннє. Бо хоче завжди бути поряд із побратимами та робити вагомий внесок в нашу перемогу.
