«Ми працюємо так, щоб у першу чергу зберегти себе та свій особовий склад»: військовий з Криворізької бригади Нацгвардії розповів про звільнення Дудчан
З перших днів широкомасштабного вторгнення багато українців стали на захист нашого народу й кордонів, гідно дають відсіч ворогам і звільняють наші території. До відважного протистояння долучилось чимало криворіжців та воїнів з військових частин, що дислокуються у нашому місті. Таким прикладом є «Білий», котрий разом з побратимами звільняв Дудчани й розповів про це польському медіа «Белсат TV», а оприлюднили історію у соцмережах Військової частини 3011 Національної гвардії України.
У листопаді бійці з Криворізької бригади Нацгвардії звільнили від окупантів селище Дудчани, що на Херсонщині. Протягом місяця воно було поділене на дві частини, одна з яких була під контролем рашистів. Коли звільнили лівий берег селища, підрозділи нацгвардійців та Сил оборони дали гідну відсіч загарбникам та зачистили Дудчани повністю.
Військовий з позивним «Білий» розповів, що надійшла інформацію про відступ ворогів, проте пильності наші воїни не втрачали й мали «зачистити» селище.
«Довіряй, але перевіряй. Ми працюємо так, щоб у першу чергу зберегти себе та свій особовий склад. Коли зайшли, то у кожного взводу була свою місія, своя вулиця та своя робота. В бій ми вступили на тій вулиці, де їх було найбільше, ми спустилися, а там човни стояли», ‒ відмітив військовий.
Саме швидкий наступ українських військових, їх мужність та воля до перемоги посприяли звільненню наших територій, зокрема й Дудчан. Російські загарбники почали тікати з селища, дехто зміг, а дехто ‒ ні.
«До нас підійшов місцевий мешканець й сказав, що один російський солдат бажає здатися, але дуже боїться, адже вважає, що ми його вб’ємо. Цивільні сказали «Склади зброю і ми тобі допоможемо». Коли ми прийшли за ним, він чомусь втік. Звичайно хотілося у той момент пристрелити його, але він був беззбройний, а ми так не вчиняємо», зазначив військовий.
Російського втікача згодом знайшли. Він розповів, що його призвали на три місяці, а на фронті він з липня. Також рашист сказав, що просився пожити у місцевих, адже йому було страшно. За словами солдата рф, його дружина з України, тому він доволі часто бував у нашій державі й може розмовляти на солов’їній. Пізніше ворога доставили у штаб.
Поза тим, селище Дудчани поступово повертається до життя, хоч і досі знаходиться під прицілом ворогів з лівого берега Дніпра. Попри це, місцеві жителі вірять у надійний захист українських військових та нашу Перемогу.
.jpg)
.jpg)
