Навіки 24: Кривий Ріг простився із захисником Віталієм Малишевським
Війна щоденно забирає найкращих синів та доньок України. 11 лютого на житловому масиві Південного ГЗК пройшла жалобна церемонія. Прощалися із полеглим за свободу України жителем Інгулецького району Віталієм Малишевським. До війни чоловік працював електрослюсарем на комбінаті, мріяв ремонтувати техніку та одружитися. Після початку вторгнення добровільно став до лав захисників, бився за Попасну. У важкому кровопролитному бою отримав важкі поранення. За життя воїна довго боролися медики, але витягнути з того світу не змогли: 5 лютого чоловік від отриманих поранень помер. За проявлену хоробрість посмертно отримав відзнаку від міста.
11 лютого рідні та близькі зібралися біля будинку Віталія Малишевського, щоб провести його в останню путь. У січні Віталію виповнилося всього 24 роки. З юного віку хлопець самовіддано працював на Південному ГЗК електрослюсарем. Його колега та наставник Віталій Степанович згадує: «Він був завжди веселим, життєрадісним, сумлінно трудився. Всі пам’ятають Віталю як відмінного фахівця у своїй справі. Разом пропрацювали близько п'яти років. Звістка про його загибель просто приголомшила. Важко знайти слів, щоб передати весь той біль».
Віталій став до лав захисників у перші дні російського вторгнення, хоча військового досвіду до того не мав. Служив старшим солдатом резерву 16 запасної роти у військові частині А 3283. Побратим загиблого Олег згадує останню свою із ним зустріч: «Як виявилося, востаннє ми спілкувалися у квітні, якраз перед тим, як він до Попасної поїхав. Я залишився у іншому населеному пункті тримати оборону, а його відправили туди. Він хотів займатися технікою, у нього дуже великий хист був до цього».
Виконуючи бойове завдання, хлопець отримав важкі поранення. Спочатку його намагалися врятувати медики у польовому госпіталі, а потім відправили до львівської лікарні. Там тривала довга боротьба за життя криворіжця. Лікарі зробили усе можливе, проте отримані рани виявилися сильніші, і 5 лютого серце Віталія зупинилося.
Поховали хлопця на Алеї слави кладовища Південного ГЗК. За проявлену під час служби мужність воїна посмертно удостоїли нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Його передали родині загиблого. За словами близьких, Віталій мав дівчину, з якою після війни хотів побратися. На жаль, через росіян цього так і не станеться.
