«Звільнені» від життя: міста України, які найбільше постраждали за рік повномасштабної війни
24 лютого минає рівно рік героїчної боротьби всього українського народу за свою свободу, за право вільно жити на власній землі, у своїх рідних селах та містах, які росіяни увесь цей час нищили, цинічно прикриваючись словом «звільнення». Єдине, від чого можуть «звільнити» окупанти – від самого життя, що вони і зробили, просто зруйнувавши за рік майже 5 000 житлових будинків, сотні лікарень, освітніх закладів та об’єктів критичної інфраструктури, залишаючи після себе лише руїни та смерть. Спеціально до річниці початку повномасштабної війни «Перший міський» підготував добірку міст, які найбільше постраждали у ході війні.
Страшна іронія в тому, що майже всі знищені росіянами міста розташовані на українському Донбасі, який терористи прийшли «захищати». Мабуть, найяскравіший приклад – багатостраждальний Маріуполь, який почали нищити ще з перших хвилин повномасштабного вторгнення, а навесні просто рівняли із землею квартал за кварталом. У місті були знищені більше половини житлових будинків, а решта пошкоджена. Мирні жителі, які змогли пережити такий «захист» від окупантів залишилися без тепла, води, світла, зв’язку та інших благ цивілізації, адже більше 90% критичної інфраструктури у місті було зруйновано. Навіть ті будівлі та споруди, які попри бомбардування залишилися стояти, росіяни зараз зносять, приховуючи сліди своїх жахливих злочинів.
У Маріуполі хоча б де-не-де можна зустріти вцілілі будівлі, чого не скажеш про невеличкі міста Донеччини крізь які зараз проходить лінія зіткнення. Від Волновахи, Вугледару та Мар’їнки залишилися лише одні руїни, які більше нагадують декорації до якогось фільму-катастрофи, ніж місця, де раніше зустрічалися, кохали та щасливо жили люди.
Схожа ситуація і в Соледарі, де ще нещодавно проходили кровопролитні бої. Не набагато краще в Лимані, який восени повернувся під контроль України. Місто-фортеця Бахмут, бої за який тривають уже довше, ніж свого часу за Сталінград. Воно знищено на 60%. Попри відсутність базових речей там все ще залишається жити близько 6,5 тисяч людей – одна десята від довоєнного населення.
Така ж картина у «звільнених» та «захищених» містах Луганської області: від бойових дій майже практично повністю стерті Попасна, Рубіжне, Щастя та Сєвєродонецьк. Лисичанську «пощастило» трішки більше: росіяни встигли знищити лише близько 60% від міської житлової забудови та інфраструктури – приблизно як у Бахмуті.
Інші області, порівняно із Донбасом, зазнали трохи менше руйнувань. Проте, і тут є міста, які сповна відчули на собі усі жахи «руського міра». Росіяни знищили або пошкодили більше 80% будівель та споруд Ізюма на Харківщині. А на самому початку вторгнення жертвою окупантів став Ірпінь – до війни один із найкрасивіших пригородів Києва. Коли українські захисники дали відсіч рашистам на півночі, увесь світ вперше побачив типову картину, яку залишають після себе росіяни: близько 70% Ірпеня була зруйнована або пошкоджена.
Постраждало і більше 30% забудови розташованої неподалік Бучі, де окупанти чинили страшні злочини проти цивільних. Приблизно такого ж рівня руйнувань зазнав і Куп’янськ на Харківщині.
Ще одним містом, на чию історію випало чимало лиха від росіян є Херсон. Ще за час свого перебування в ньому, окупанти нещадно грабували та розоряли місто. Коли українські Збройні Сили змусили росіян тікати через Дніпро у лютому, виявилося, що у обласному центрі пошкоджені та зруйновані більше 30% будівель. Відтоді окупанти фактично щоденно обстрілюють місто, яке у своїх же пропагандистських передачах називають «своїм». До річниці від початку війни відсоток руйнувань тут зріс уже до 40%.
І це тільки найбільші міста. А скільки протягом цього страшного року росіяни знищили маленьких сіл та селищ. Навіть неподалік від нашого міста стоїть пошматований війною Зеленодольськ, розтерзана Нововоронцовка, Високопілля та Давидів Брід. А по всій Україні кількість таких населених пунктів взагалі не злічити.
