«Хто, як не ми»: криворізькі брати-військові з 17-ї танкової бригади мріють про нашу перемогу, тому щодня роблять все для її наближення

Артем та Андрій – брати близнюки, котрі наразі проходять військову службу в 17-й танковій бригаді. Хлопці народились в Кривому Розі й до початку широкомасштабного вторгнення мали звичайне цивільне життя – дім, робота на заводі, родина, зустрічі та посиденьки зі знайомими. Але агресія рф змінила їх життя. 

На початку вересня Андрію надішла повістка з військкомату. Криворіжець навіть не замислювався над тим, аби уникнути служби. Він одразу вирішив відправитись захищати територіальну цілісність держави й викорінювати зло з нашої землі. Чоловік почав служити у бригаді і через деякий час звернувся до свого командира з проханням допомогти потрапити в один підрозділ з ним його брату.

Як виявилося, Артем теж, не вагаючись і не роздумуючи, вирішив піти слідом за братом до війська. Парубок хотів служити пліч опліч з братом і підтримувати його в такий тяжкий період.

«Хто, як не ми – українці, підуть захищати власну землю від ворога, хто захистить сон наших батьків, дружин, дітей?», – відповіли брати.

Наразі криворіжці служать в стрілецькому батальйоні 17-ї окремої танкової бригади. Вони є зв’язківцями, перед тим пройшли спеціалізовані навчання. Хлопці продовжують налагоджувати та утримувати стійкий зв’язок для кращого управління боєм за будь-яких умов.

Крім того, наші захисники вказали, що їх батьки одразу запанікували, коли дізналися, що обоє їх синів відправляться на фронт й почнуть протистояти ворогам. 

«Їм було складно зрозуміти той факт, що от вже «завтра» їх сини поїдуть на війну, ми їх розуміємо, та й ви також розумієте, як це складно батькам відпустити своїх рідних дітей в небезпечне місце, туди, де напряму бачиш ворога, де кожну хвилину може прилетіти ворожий снаряд чи ракета... Але вони нас зрозуміли, й ми вдячні їм за це. Зараз, коли випадає така можливість ми з ними зідзвонюємося, вони намагаються всіляко нас підбадьорити», – розповіли близнюки. 

До несення служби й виконання своїх обов’язків Артем та Андрій ставляться дуже серйозно, адже одним із найголовніших бажань є закінчення війни та наша перемога. Саме для цього вони готові виконувати власну справу на відмінно й робити все можливе. 

Після війни молодики планують повернутися до звичайного життя, продовжити працювати на заводі. Андрій хотів би одружитися й створити власну сім’ю. А в планах Артема завести дітей, аби в його будинку вже бігала малеча.

Російське вторгнення дозволило криворіжцям переосмислити все – життя, погляди на волю та свободу, любов до своїх рідних й Батьківщини. Саме війна дала зрозуміти, що воля й вільне висловлення своїх думок – одне з найцінніших в житті. А для цього парубки ладні робити все, що від них залежить.