Кривий Ріг простився із бойовим медиком Андрієм Шульгою, який загинув, звільняючи Херсонщину

20 квітня біля церкви у мікрорайоні Східний-2 зібралося чимало людей. Усі вони з невимовною тугою прийшли проститися із полеглим борцем за нашу свободу – Андрієм Шульгою. Для друзів, родичів знайомих та близьких він назавжди залишиться у пам’яті щирим патріотом, надзвичайно відважним, чуйним та веселим чоловіком. 

З самого дитинства Андрій був активною, непосидючою дитиною, любив свою країну. Ці риси зберіг у собі і протягом усього житті. В юному віці захопився боксом, надзвичайно любив активний відпочинок – риболовлю та полювання. А справжньою пристрастю для чоловіка став хокей. Ним криворіжець почав займатися більше 10 років тому, виступав за команду «Криворізькі яструби».

Саме на ковзанах Андрій познайомився із своїм майбутнім добрим товаришем – Владиславом, який згадує свого друга: «Більш позитивної людини, ніж Андрюша я не знав. У будь якій ситуації він завжди посміхався і підбадьорював всіх оточуючих. Познайомилися випадково, на льоду. Тренувалися із ним спільно. Так і потоваришували. Був цілеспрямований. Любив Україну, завжди, навіть в суперечках, відстоював наш народ, українців. Завжди буду його цінувати й поважати».

У мирному житті Андрій встиг спробувати себе в різних професіях. Востаннє працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» водієм швидкої. Ті безтурботні часи згадує друг дитинства Сергій: «Дуже чуйна й порядна була людина. Займався спортом. З юного віку був патріотом. Надзвичайно ревно відносився до України ще тоді. Завжди був готовий прийти на допомогу. Шкода, що ми втрачаємо кращих із кращих». Востаннє бачилися вони 25 лютого минулого року. Тоді Сергій уже був у лавах ЗСУ. А Андрій сказав, що має от-от до них приєднатися, аби захистити свою країну та родину, що залишалася в місті. 

Так і зробив – добровільно, уже 3 березня з’явився до військкомату. Незважаючи на те, що родина намагалася відмовити від такого рішення, по-іншому, за словами близьких, Андрій вчинити просто не міг. Адже будь що хотів захистити найдорожче. 

Став Андрій до лав 17 окремої Криворізької танкової бригади. Служив спочатку простим солдатом. Разом зі своїм підрозділом вони тоді стояли неподалік міста, не пускаючи ворога до власних домівок. 

Повернувся він прямо перед початком нашого контрнаступу на півдні і майже одразу зі своїми побратимами ринувся в бій – звільняти Херсонщину. Був серед перших, хто почав відсувати ворога від Кривого Рогу. 31 серпня неподалік Архангельського точилися важкі бої. Того дня Андрій пішов на чергове бойове завдання, з якого йому вже не судилося повернутися. 

Похоронити Андрія сім’я змогла лише 20 квітня, адже весь цей час тривала експертиза ДНК аби точно підтвердити особу загиблого. Місце вічного спочинку чоловік знайшов у секторі почесних поховань Центрального кладовища. Під час прощання із ним брат полеглого Олександр сказав: «Він був дуже хоробрим та сильним. Ми його дуже любимо та пишаємося. З перших днів одразу пішов, хоча ми його й відмовляли. Але він справжній воїн у нас. Казав, що хто, якщо не він, піде нас захищати всіх. Я особисто відвозив його до військкомату. Боронити країну, народ, нас – був його особистий вибір. Він не міг інакше».

Без люблячого батька залишився дев’ятирічний син Тимофій, а без люблячого чоловіка дружина Віолетта. Андрієві Шульзі тепер назавжди 34. Вічна пам’ять.