«Чемна людина, досвідчений воїн, майстер своєї справи»: у Кривому Розі провели в останню путь кулеметника холодноярівця Олександра Арсенюка
30 жовтня Кривий Ріг простився з полеглим 47-річним воїном 93 ОМБр «Холодний Яр» Олександром Арсенюком. Чоловік був кулеметником, добре знався на зброї, мав не один бойовий вихід на своєму рахунку. Загинув поблизу Авдіївки 15 жовтня від влучання ворожого снаряду. У мирному житті Олександр працював електрослюсарем на ПівдГЗК. На його повернення чекала дружина та донька.
Близько 20 років Олександр Арсенюк присвятив роботі електрослюсарем на ПівдГЗК. Мав кохану дружину та доньку. Колеги та керівники поважали його, бо він був майстром своєї справи, на нього завжди можна було покластися.
«Дуже гарна була людина, гарний фахівець. Дуже відповідальний, пунктуальний, досвідчений. Безвідмовний. Треба працювати – буде працювати. На таких людях, як він дуже багато тримається. Дуже шкода. Вічна пам'ять!» – розповів Валерій Миколайович Степанченко, головний енергетик рудоуправління ПівдГЗК.
З початком повномасштабної війни чоловік полишив мирне життя та добровольцем пішов на фронт, щоб захистити своїх дівчат та інших українців від ворожої навали. Влітку цього року він перевівся до 93-ї ОМБр «Холодний Яр» та став кулеметником. На службі досяг звання старший сержант.
Останнім часом виконував завдання на Бахмутському напрямку. 15 жовтня відважний захисник прийняв бій під Андріївкою. Він разом з побратимами стримував натиск окупантів. Олександр потрапив під мінометний обстріл, у нього влучив снаряд 120-го калібру. У цьому важкому бою загинули ще четверо побратимів.
«Він показав себе як гарна людина, чемна. Всі могли покластися на нього. Він тримав своє слово. Завжди приходив на допомогу побратимам, будь-яке маленьке прохання - завжди виконував. Добре знався на зброї, знав свою справу», – таким полеглого героя запам’ятала Тирса Оксана, заступниця командира роти з морально-психологічного забезпечення.
Місце останнього спочинку воїн знайшов 30 жовтня на кладовищі південного району Кривого Рогу.
Героя посмертно відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед містом».
У полеглого залишилися дружина і донька.
Раніше ми писали, що у Кривому Розі поховали 43-річного гранатометника Сергія Мартенса.
.jpg)
«Дуже гарна була людина, гарний фахівець. Дуже відповідальний, пунктуальний, досвідчений. Безвідмовний. Треба працювати – буде працювати. На таких людях, як він дуже багато тримається. Дуже шкода. Вічна пам'ять!» – розповів Валерій Миколайович Степанченко, головний енергетик рудоуправління ПівдГЗК.
З початком повномасштабної війни чоловік полишив мирне життя та добровольцем пішов на фронт, щоб захистити своїх дівчат та інших українців від ворожої навали. Влітку цього року він перевівся до 93-ї ОМБр «Холодний Яр» та став кулеметником. На службі досяг звання старший сержант.
Останнім часом виконував завдання на Бахмутському напрямку. 15 жовтня відважний захисник прийняв бій під Андріївкою. Він разом з побратимами стримував натиск окупантів. Олександр потрапив під мінометний обстріл, у нього влучив снаряд 120-го калібру. У цьому важкому бою загинули ще четверо побратимів.
«Він показав себе як гарна людина, чемна. Всі могли покластися на нього. Він тримав своє слово. Завжди приходив на допомогу побратимам, будь-яке маленьке прохання - завжди виконував. Добре знався на зброї, знав свою справу», – таким полеглого героя запам’ятала Тирса Оксана, заступниця командира роти з морально-психологічного забезпечення.
Місце останнього спочинку воїн знайшов 30 жовтня на кладовищі південного району Кривого Рогу.
Героя посмертно відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед містом».
У полеглого залишилися дружина і донька.
Раніше ми писали, що у Кривому Розі поховали 43-річного гранатометника Сергія Мартенса.
