Отримав високу державну нагороду з рук президента: історія Олега Ковальчука з АМКР, який командував взводом РХБЗ
Працівник технологічного цеху коксохімічного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Ковальчук отримав особисто від президента України Володимира Зеленського орден «За мужність» 3-го ступеня. Чоловік сумлінно виконував задачі, потрібні підприємству, та пішов захищати країну від окупантів. Його історію розповіли у Первинній організації ПМГУ ПАТ АМКР.
Олег Ковальчук присвятив себе коксохіму з 1992 року, після закінчення ДХТІ. За миру в технологічному цеху обіймав посаду начальника дільниці, до цього там же був майстром зміни.
«Разом з дипломом про вищу освіту отримав тоді і офіцерське звання – лейтенанта, позаяк в інституті була військова кафедра. Пізніше став старшим лейтенантом запасу. Тож коли в жовтні 2023 року мене призвали на військову службу за мобілізацією, то призначали командувати взводом радіаційного, хімічного та біологічного захисту у новостворену 151-у окрему механізовану бригаду. Бригада формувалася практично з «нуля», тож мова не йшла про те, щоб наших необстріляних бійців відразу кинути в бій. Нам дали час на злагодження і лише влітку 2024 року нас відправили безпосередньо в зону бойових дій. Спочатку ми зайняли оборону на Запорізькому напрямку, але пробули там недовго, після чого нашу бригаду перекинули під Покровськ на Донеччині», - говорить Герой.
Побратими врятували йому життя під час боїв за селище Гродівка під Покровськом. Окупанти лізли з бажанням оточити позиції українських воїнів. Тому довелося залишати місце дислокації, зруйноване обстрілами, та відходити під прицілом посеред білого дня.
«Ось там мене і поранило: і в ногу, і в руку, так що я не міг самостійно рухатися. Але мої бійці буквально на руках винесли мене з поля бою. Якби не вони, сам би я напевно звідти б не вибрався», - додає оборонець.
Він нині на лікуванні в рідному місті.
Нагадаємо, раніше ми давали історію воїна «Картини», який на службі впевнився, що бути медиком – покликання.
Олег Ковальчук присвятив себе коксохіму з 1992 року, після закінчення ДХТІ. За миру в технологічному цеху обіймав посаду начальника дільниці, до цього там же був майстром зміни.
«Разом з дипломом про вищу освіту отримав тоді і офіцерське звання – лейтенанта, позаяк в інституті була військова кафедра. Пізніше став старшим лейтенантом запасу. Тож коли в жовтні 2023 року мене призвали на військову службу за мобілізацією, то призначали командувати взводом радіаційного, хімічного та біологічного захисту у новостворену 151-у окрему механізовану бригаду. Бригада формувалася практично з «нуля», тож мова не йшла про те, щоб наших необстріляних бійців відразу кинути в бій. Нам дали час на злагодження і лише влітку 2024 року нас відправили безпосередньо в зону бойових дій. Спочатку ми зайняли оборону на Запорізькому напрямку, але пробули там недовго, після чого нашу бригаду перекинули під Покровськ на Донеччині», - говорить Герой.
Побратими врятували йому життя під час боїв за селище Гродівка під Покровськом. Окупанти лізли з бажанням оточити позиції українських воїнів. Тому довелося залишати місце дислокації, зруйноване обстрілами, та відходити під прицілом посеред білого дня.
«Ось там мене і поранило: і в ногу, і в руку, так що я не міг самостійно рухатися. Але мої бійці буквально на руках винесли мене з поля бою. Якби не вони, сам би я напевно звідти б не вибрався», - додає оборонець.
Він нині на лікуванні в рідному місті.
Нагадаємо, раніше ми давали історію воїна «Картини», який на службі впевнився, що бути медиком – покликання.
