Попри на молодість, зробив наймужніший вибір: криворіжці вшанували пам'ять полеглого земляка-добровольця Володимира Прокопенка
На фасаді Криворізької гімназії №15 імені Миколи Решетняка меморіальна дошка на честь випускника закладу, загиблого воїна Володимира Прокопенка. Він навчався тут, мріяв, жартував із друзями, а згодом – став одним із тих, хто добровільно пішов боронити Україну.
Після закінчення гімназії Володимир вступив до коледжу ресторанного господарства у Києві, працював у ресторані та продовжував навчання в Національному університеті харчових технологій.
Коли почалася війна, хлопець не залишився осторонь. У листопаді 2022 року він добровольцем став до лав ЗСУ. Служив старшим матросом, старшим навідником самохідного артилерійського взводу окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
Брав участь у найважчих боях на Донеччині, Херсонщині, Покровському напрямку.
5 липня 2025 року під час виконання бойового завдання біля села Новопавлівка Дніпропетровської області Володимир загинув. Йому було лише 24.
Його вчителька фізики, Олена Сергіївна, згадує Володимира як світлого, й щирого хлопця:
«Я пам'ятаю Володимира дуже світлою, усміхненою, радісною дитиною. Він завжди приймав активну участь в патріотичних заходах школи. Давно не бачилися, але був зв'язок з його побратимами, з ним самим, під час війни. Ви знаєте, дуже сумно, що він загинув таким молодим. Але є така гордість в серці, що він пішов, 22 роки, добровільно захищати нашу країну. І, знаєте, не даремно його ім'я зараз на Стіні пам'яті разом з героями-підпільниками, якими він так пишався».
Хрещена мати Володимира, пані Марина, під час відкриття меморіалу ледве стримувала сльози.
«Вовчик народився перед Пасхою. Це був чистий четвер. Ви знаєте, він і був так по життю чистим, добрим, щирим серцем хлопцем. За останні роки він помітно подорослішав, але залишився вірним, простим, життєвим принципом. Тримати слово, бути чесним, справедливим, відповідальним. Я хочу звернутися до юнаків та дівчат. Цінуйте свої життя. Кожну його мить. Воно прекрасне, єдине і неповторне. Пам'ятайте, що ваша життя – це драгоцінне, що є не тільки у вас, а й у ваших близьких і рідних. Тому проживіть його, будь ласка, гідно, довго і щасливо».
Відтепер пам'ять про Володимира Прокопенка житиме не лише у серцях рідних і друзів, а й на стінах рідної школи.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі на вічний спочинок провели бойового медика 17-ї ОВМБр Олексія Сидора.
5 липня 2025 року під час виконання бойового завдання біля села Новопавлівка Дніпропетровської області Володимир загинув. Йому було лише 24. Його вчителька фізики, Олена Сергіївна, згадує Володимира як світлого, й щирого хлопця:
«Я пам'ятаю Володимира дуже світлою, усміхненою, радісною дитиною. Він завжди приймав активну участь в патріотичних заходах школи. Давно не бачилися, але був зв'язок з його побратимами, з ним самим, під час війни. Ви знаєте, дуже сумно, що він загинув таким молодим. Але є така гордість в серці, що він пішов, 22 роки, добровільно захищати нашу країну. І, знаєте, не даремно його ім'я зараз на Стіні пам'яті разом з героями-підпільниками, якими він так пишався». Хрещена мати Володимира, пані Марина, під час відкриття меморіалу ледве стримувала сльози.
«Вовчик народився перед Пасхою. Це був чистий четвер. Ви знаєте, він і був так по життю чистим, добрим, щирим серцем хлопцем. За останні роки він помітно подорослішав, але залишився вірним, простим, життєвим принципом. Тримати слово, бути чесним, справедливим, відповідальним. Я хочу звернутися до юнаків та дівчат. Цінуйте свої життя. Кожну його мить. Воно прекрасне, єдине і неповторне. Пам'ятайте, що ваша життя – це драгоцінне, що є не тільки у вас, а й у ваших близьких і рідних. Тому проживіть його, будь ласка, гідно, довго і щасливо». Відтепер пам'ять про Володимира Прокопенка житиме не лише у серцях рідних і друзів, а й на стінах рідної школи. Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі на вічний спочинок провели бойового медика 17-ї ОВМБр Олексія Сидора.
