У Кривому Розі відкрили меморіальні дошки захисникам Дмитру Рущаку, Денису Слюсарю та Олегу Чувпилу
У Кривому Розі вшанували пам’ять трьох полеглих захисників, які віддали життя за свободу України. Меморіальні знаки на честь Дмитра Рущака та Дениса Слюсаря встановили на фасаді Криворізької гімназії №130, де вони свого часу навчалися. Ще одну дошку — Олегу Чувпилу — відкрили на базі КПШ №128.
Дмитро Рущак став на захист країни добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. У війську він служив стрільцем-зенітником, виявляючи чесність та надійність у відносинах із побратимами. До війни Дмитро працював у типографії, а у вільний час захоплювався кулінарією, особливо майстерно готуючи м’ясні страви. Серце воїна зупинилося у жовтні 2024 року. За мужність він був посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня та відзнакою Саксаганського району.
Разом із ним у 130-й гімназії навчався і Денис Слюсар — кадровий офіцер та командир танкової роти тієї ж частини А3283. Його шлях у війську розпочався ще у 2014 році, а згодом він закінчив академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Денис був відомий як порядний командир та завзятий рибалка. Останньою звісткою від нього стала фраза про те, що він може кілька днів не виходити на зв'язок, але ці дні перетворилися на роки очікування. Офіцер загинув у травні 2022 року. За свій героїзм він відзначений орденом Богдана Хмельницького, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Третя меморіальна дошка увіковічнила подвиг Олега Чувпила. Після навчання на електрогазозварника він працював в агломератному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на будівництвах міста. У липні 2024 року Олега мобілізували до війська, де він служив стрільцем гранатометної установки. У воїна залишилися дружина та маленький син Данило.
Останні дні життя Олега були сповнені справжнього героїзму: за добу до своєї загибелі під масованим обстрілом він на собі виніс пораненого побратима та врятував йому життя. Проте вже наступного дня, 7 вересня 2024 року, під час ворожої атаки дронами життя 34-річного захисника обірвалося. Посмертно він нагороджений нагрудними знаками «За заслуги перед містом» III ступеня та «Гордість Довгинцівського району».
Нагадуємо, раніше ми розповідали, у Кривому Розі увічнили пам’ять Максима Астапова та Юрія Карпенка.
