Від шахтаря та водія тролейбуса до майстра БпЛА: у Кривому Розі відкрили меморіальну дошку Валерію Беніку
У Криворізькій школі №87 відкрили меморіальну дошку на честь випускника, захисника України Валерія Беніка. Вшанувати пам’ять воїна прийшли рідні, друзі, колеги та вчителі, які пам'ятають його як людину великої відповідальності та щирості.
До війни Валерій пройшов справжню чоловічу школу життя. Він працював прохідником та підривником на шахтах «Козацька», «Покровська» та «Свято-Георгіївська», де щодня ризикував собою під землею. Згодом чоловік вирішив змінити професію і став водієм тролейбуса в депо №2. Колеги згадують, що Валерій дуже любив свою нову роботу: після важких змін у шахтах він щодня бачив світлі вулиці рідного міста, був уважним до пасажирів і завжди дбав про стан свого тролейбуса.
Валерій Бенік був одним із тих, хто не чекав повістки. Ще у 2014 році він мобілізувався до лав ЗСУ, пройшов найгарячіші точки АТО та отримав кілька поранень. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, Валерій знову, не вагаючись, пішов до військкомату вже у березні 2022 року.
Понад три з половиною роки старший солдат був майстром відділення ударних безпілотних комплексів. Він воював на Херсонському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках, захищаючи кожного з нас. Валерій мріяв про перемогу та повернення до мирного життя, але віддав за цю мрію найдорожче. Тепер його ім'я назавжди вписане в історію нашого міста.
Нагадуємо, раніше ми повідомляли, що у Кривому Розі відкрили меморіальні дошки захисникам Анатолію Мартинову та Дмитрові Мельнику.
До війни Валерій пройшов справжню чоловічу школу життя. Він працював прохідником та підривником на шахтах «Козацька», «Покровська» та «Свято-Георгіївська», де щодня ризикував собою під землею. Згодом чоловік вирішив змінити професію і став водієм тролейбуса в депо №2. Колеги згадують, що Валерій дуже любив свою нову роботу: після важких змін у шахтах він щодня бачив світлі вулиці рідного міста, був уважним до пасажирів і завжди дбав про стан свого тролейбуса.
Валерій Бенік був одним із тих, хто не чекав повістки. Ще у 2014 році він мобілізувався до лав ЗСУ, пройшов найгарячіші точки АТО та отримав кілька поранень. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, Валерій знову, не вагаючись, пішов до військкомату вже у березні 2022 року.
Понад три з половиною роки старший солдат був майстром відділення ударних безпілотних комплексів. Він воював на Херсонському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках, захищаючи кожного з нас. Валерій мріяв про перемогу та повернення до мирного життя, але віддав за цю мрію найдорожче. Тепер його ім'я назавжди вписане в історію нашого міста.
Нагадуємо, раніше ми повідомляли, що у Кривому Розі відкрили меморіальні дошки захисникам Анатолію Мартинову та Дмитрові Мельнику.
