«Постійно мотивував бути на позитиві»: на фасаді гімназії №34 у Кривому Розі відкрили меморіальну дошку Антону Поварову

Антон майже два десятиліття свого життя віддав роботі під землею. Мав 19 років підземного стажу на шахті «Покровська», трудився машиністом навантажувальної машини . Проте у червні 2023 року гірник залишив звичну справу, щоб стати на захист країни. Він опанував фах оператора безпілотників та воював у складі військової частини А4698.
Близькі згадували його як людину надзвичайного внутрішнього світла. Своячка загиблого Дар’я Захарова каже, що Антон був батьком-прикладом. 
«Він завжди дуже любив свою дитину.  Ніколи не відмовляв в допомозі.  Я його завжди буду пам'ятати самим гарним чином, тому що він постійно мотивував бути на позитиві, в гарному настрої.  Я назавжди збережу те світло, яке він по собі залишив. І він завжди залишиться частиною нашої душі», – поділилася вона.  

Для вчительки української мови Тетяни Сергієвої Антон назавжди залишився тим допитливим хлопчиком із великими очима, який понад усе любив читати та ставити питання «чому?». Вона згадувала його як надзвичайно вихованого, але непохитного у своїх принципах.
«Для нас він не загинув. Він залишився в наших серцях, нашій пам'яті.  В своєму синові повторився, продовжився, який на нього дуже схожий, який, я сподіваюся, приїде в цю саму школу і буде навчатися патріотизму, героїзму, але заради життя, а не для того, щоб загинути.  І хай всі діти живуть у мирі, щасливо.  І наша вічна вдячність Антону, вічна подяка за його героїзм», – розповіла класна керівниця Героя. 

Останній бій воїн прийняв у селі Піщане на Куп’янському напрямку. Лікарі у Харкові до останнього боролися за його життя, але поранення виявилися надто тяжкими. 11 серпня 2025 року серце Антона зупинилося.
За віддану службу Антона Поварова посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня. У нього залишилися дружина, двоє дітей та брат. 

Нагадаємо, раніше ми писали, що на фронті загинули троє захисників із Кривого Рогу.